Монада. Головний етап сеперації для створення пари

В терапії часто причиною звернень пар є думка, що вони перебувають у кризі стосунків через роки, які пробули разом.

Криза 3 років, чи 7, чи навіть 10-ти. Часом навіть очікують цих дат і переносять відповідальність саме на них. Щось, на кшталт того, що «у нас криза 3-ох років і почуття згасли» або «ми ж маємо під час кризи конфліктувати».

Та в терапії цифри не такі однозначні. Тут грають ролі сенси та їхні зміни у парі. Погляди на майбутнє. Чи вони змінилися, чи змінилися самі партнери. Чи була готовність до тривалих стосунків, адже сім‘я починається ще задовго до знайомства, з своїм майбутнім партнером. І пара з невеликим терміном знайомства, може пройти значно більше криз, ніж ті пари, де є стабільність. Стабільність у першу чергу самих людей. Тому що ми також проживаємо свої власні кризи, які домішуємо у стосунки.

Є багато описаних етапів стосунків.

Про співзалежність (злипання в єдине ціле на початку).
Про контрзалежність (від‘єднання від партнера - він дратує).
Та сепарація ( коли залишаються разом і починається справжнє кохання).

Та я розповім про інші етапи стосунків:

• Монада (тут ми окремо від партнера, є Я, його ще немає)
• Діада (життя разом)
• Тріада (народження першої дитини) - конфлікти навіть якщо вона не буде народжена
• Квадрат (народження іншої дитини)
• Тріада (старша дитина йде у власне життя)
• Діада (пусте гніздо)
• Монада (смерть когось із партнерів) - самотність

Ці етапи мають свої конфлікти, розвиток, погляди, можливість налагоджувати стосунки, або заганяти їх у прірву. Коли у майбутньому відчуття пустого гнізда, розведе пару по різні сторони барикад.

В етапі Монади - головним є сепарація. Відділення себе від батьківського дому, розвиток навичок забезпечення себе, формувати тверду опору на себе, відповідальність за своє життя, стани, емоції, думки. В цей час людина уже готова будувати свою майбутню сім‘ю, та поки формує її у себе в голові за сценарієм сім’ї батьків. Формує бачення, якою ця сім‘я має бути, або ж навпаки, чого у ній ніколи не повинно бути.

Цей фундамент, закладений з дитинства, руйнують інші люди, їхні погляди. Часом людина розуміє, що багато чого, у батьківській сім‘ї було не правильно. Вона може входити у конфлікти з собою, або ж людьми на своєму життєвому шляху. Ці розчарування, як етап дорослішання формують уже свої власні погляди на сім‘ю, або стосунки.

Якщо людина не спарувалася від батьків, її сценарії, погляди і оцінка, будуть під гнітом батьківських одобрень. Навіть якщо батьків не буде в живих. Поки доросла дитина не сепарована від батьків, вона завжди в позиції «Дитина» - і її усі контакти з оточуючим світом, також будуть з позиції «Дитина - Дорослий», або «Дитина- Дитина». Адже вже на цьому етапі Монади створюється модель майбутньої сім‘ї.

Час сепарації також впливає на майбутню поведінку у стосунках. В нормі вона у підлітковому віці. Та буває рання і пізня. В обох цих випадках, вона несе негативний вплив.

Рання сепарація йде через розрив контакту з батьками у стані, коли дитина ще не готова. Вона відчуває себе покинутою та не потрібною. Тут формується травма відторгнутого, пограничний стан, та у майбутньому співзалежні стосунки. Або ж навпаки страх входити у стосунки- контрзалежність, щоб цей біль більше не повторився.

У співзалежних стосунках, людина підсвідомо буде завжди боятися, що сценарій повториться і її покинуть. Вона буде готова йти на будь-які поступки, тільки щоб партнер залишився поруч. Тут і виникають аб‘юзи.

У контрзалежних, психіка запам‘ятовує момент покинутості - як смерть. Психіка може витіснити цей момент із явної пам‘яті у підсвідоме. І людина не буде розуміти, чому при будь-якому контакті, де йде емоційна близькість- вона так її боїться і тікає. Втікає через сварки, конфлікти, страх того, що рано чи пізно її все одно покинуть, тому краще піти першою.

Цей страх настільки сильний, ірраціональний, що він керує повністю людиною.

Коли у стосунки вступають незрілі люди, не сепаровані від батьків, у своїх нових сім‘ях вони сприймаються як діти.

Дитина, яка шукає собі партнера в ролі Батьків.

Або ж реальні батьки є частиною цієї новоспеченої сім‘ї, і там утворюється Батьки - Дитина - Дитина - Батьки. Тут не має справжньої сім‘ї, лише у стару батьківську сім‘ю приходить нова дитина.

У парі, де йде пошук собі Батька чи Матері - роль зрілого і дорослого компаньйона, буде займати Дитина у дорослому тілі. Інфантильна - маленька, не сепарована. Вона буде очікувати, що роль, її минулих батьків буде виконувати теперішній партнер. Образи, претензії, звинувачення, і не вміння та небажання брати відповідальність на себе за ці стосунки.

Якщо ж в нову сім‘ю (стару) батьківську, де не сепароварий син, входить невістка - вона стає також дитиною.

А що роблять з дітьми?

Вірно. Їх контролюють, виховують, виховують, направляють, і не цікавляться їхніми потребами. Виходить, що це не окрема сім‘я.

Адже окрема сім‘я - це Дружина + Чоловік.

Її та його сім’ї стають Родиною, а не Сім‘єю.

Якщо етап Монади не засвоєний - не відбулося сепарації та дорослішання, будуть постійні конфлікти. Етапа Діади не буде ніколи - тому що це етап життя разом. Дружини і Чоловіка тут не може бути - є велика батьківська сім’я. Яка має вплив на прийняття рішень, виховання дітей. Вони можуть у буквальному сенсі стати між партнерами, знаючи, сліпо вірячи, що ці двоє не підходять один одному. Давати поради, що в майбутньому призведуть до розірвання шлюбу.

Це абсолютне зміщення ролей. Де майбутня мати, ніколи не зможе відчути себе матір’ю,її відразу запишуть на полицю запасних. Тому що хтось із старших Матерів-Батьків, буде вважати її не достатньо компетентною, чи взагалі доречною на роль матері.

Ролі у такій броваді можуть зміститися настільки, що дитина не буде сприйматися як внук, а як ще одна дитина у сім‘ї. Відповідно її Мати - беззаперечно мати чоловіка, або дружини, хоча і не народжували цю дитину. І ніяк не біологічні батьки.

Монада - етап сепарації найважливіший з усіх етапів для людини. Тут формується опора на себе.

Для сепарованої людини - думка про неї батьків чи когось іншого є нейтральною. Вона не відчуває образ, не носить у собі спогади про щось погане з минулого. Сепарованість - це не про переїзд кудись, чи обмеженість спілкування з батьками, ці маніпуляції не звільнять себе від оцінювання з позиції батьківської думки про себе. Адже думки і оцінки себе та про себе, від своїх батьків, ми будемо носити у собі завжди.

Те, що нам вони не дозволяли у дитинстві, тепер ми будемо не дозволяти собі самі. Як ми себе сваримо, як звертаємось до себе, це все слова, що нам говорили у дитинстві.

У світі є купа людей, можливо навіть більшість, яким за 60-т, які так і не сепарувались, і так і не мали свого власного життя. Сепарація - це відділення себе від думки батьків, від їхньої оцінки. Це окремі думки, погляди, свої переконання, своє власне бачення світу, свої мрії, та свої бажання. Коли погляди відрізняються і реальність протестована своїми розбитими колінами, і можливістю ходити дорогами самостійно.

Потрібно постійно тестувати переконання чи страхи, що вам навіяли батьки. Адже вони в більшій мірі нереальні. І спостерігати за тим, що ці страхи роблять з вами. Як вони впливають на ваше життя. Як відображаються на вашій сім‘ї. Чи руйнують вони вам життя. Чи працюють ці переконання у ваших стосунках, чи навпаки вони лише вам шкодять.

Сценарії батьківської сім‘ї можуть передаватись у покоління з покоління, і нести лише негативні нариси. Тому дорослішання і самостійність дають можливість розірвати це коло, і створити нові гармонійні союзи та спокій, без невротизації.

І коли Монада досягне свого піку, ви зможете перейти на новий етап розвитку, у Діаду, де буде формуватися життя разом Пари. Де є Я і Він, і більше нікого. Наша спільна сім‘я.