Людмила Рябкова:
Мистецтво, що проникає в душу
„Сьогодні нашою гостею стала Людмила Рябкова — талановита художниця-імпресіоністка, учасниця міжнародних виставок та фестивалей творчості, співавтор книги «Art is Life», член організації, яка обʼєднує талановитих людей з усього світу, — «Gold Member of Global Talent Confederation». Людмила не тільки зберігає та поповнює культурну спадщину України, а також поширює її на міжнародному рівні.“
- Людмило, розкажіть, як почався Ваш шлях у мистецтві
Моє знайомство з мистецтвом розпочалося близько десяти років тому, спочатку як хобі у вільний час, яке поступово переросло в справжнє захоплення, що стало займати важливе місце в моєму житті. Перші кроки в мистецтві я зробила в студії сучасної української художниці Ольги Дарчук «Світ яскравих кольорів». І саме Ольга ввела мене в чарівний світ кольорів.
- У Ваших роботах переважають теплі відтінки радості та позитиву. Що вплинуло на обраний Вами стиль живопису, чому саме імпресіонізм?
Я люблю працювати з яскравими, насиченими відтінками, адже вони здатні впливати на емоційний стан, наповнювати енергією та створювати атмосферу радості. Теплі кольори в моїх роботах — це прагнення передати відчуття світла, гармонії та позитиву. Для мене імпресіонізм — це можливість передати настрій і емоції через колір та світло. Він дає свободу зосередитися на загальному враженні.
- Чи є у Вас улюблена картина? Розкажіть про неї.
Одна з картин, до якої я особливо прив’язана, — це портрет Анни Корнелії Карбентус ван Гог, матері Ван Гога. Оригінальний портрет художник написав за чорно-білою фотографією. Казав, що не може дивитися на безбарвну фотографію і намагається зробити її гармонійною в кольорі, якою бачить її у своїх спогадах. У цьому портреті відчувається щира любов сина до матері — і це дуже зворушує. Я створила вільну копію цього портрета у своїй фактурній техніці. Після цієї роботи були й інші, але саме цей портрет і слова художника завжди спливають у моїй пам’яті, коли я працюю над новими образами. За цим же принципом «додати колір» я створила портрет Пабло Пікассо, автопортрет якого був виконаний вугіллям, тепер він у кольорі «холодний лимон». Також завжди хочу додати кольору в чорно-біле зображення.
- У березні 2025 року Ви отримали почесний Орден Королеви Анни. Які емоції Ви відчули в той момент?
Це велика честь і значуща подія на моєму творчому шляху. Я щиро вдячна за це визнання та підтримку мистецтва. Для мене ця нагорода не лише відзнака, а й потужна мотивація рухатися вперед. Орден присуджують видатним жінкам України за внесок у культуру, мистецтво, науку, освіту та благодійність. Бути серед лауреатів — це не тільки честь, а й відповідальність, що спонукає до нових звершень.
- Людмило, дайте пораду, як під час війни не втратити віру в свої сили та продовжувати йти вперед?
Для себе я знайшла відповідь у словах чоловіка, який пережив концтабір. Франкл В. казав, що першими зламалися ті, хто вірив, що скоро все скінчиться. Потім — ті, хто не вірив, що це коли-небудь закінчиться. Вижили ті, хто сфокусувався на своїх справах, без очікувань того, що ще може трапитися. Ця думка допомагає жити не очікуваннями, а діями. Ми маємо жити тут і зараз, бо сьогоднішній день ніколи не повториться. Саме тому, навіть у найважчі часи, варто творити, любити, працювати і знаходити сенс у кожному дні.
