Кар'єра й родина:
віднайти правильний баланс

„Якщо в подружжі кожен із партнерів активно будує кар'єру, то спільне життя може скластися не так, як би нам того хотілось. Як поєднати професійне та сімейне життя, досліджуємо на прикладі з гостею випуску — Іриною Задирієнко, менеджеркою по роботі з клієнтами у фармацевтичній компанії «Фармак», мамою трьох діток та люблячою дружиною. Досвід сімейного життя в Ірини складає понад 23 роки, а це немало, тому нам точно є що почути, чого навчитися або одразу перейняти у своє життя.“

- Ірино, розкажіть про себе: ким працюєте, які маєте захоплення, та як у вашому житті з'явилося кохання, яке згодом переросло в сім'ю?

Я працюю менеджеркою по роботі з клієнтами в фармацевтичній вітчизняній компанії «Фармак». Як і більшість жінок в моєму віці, люблю косметику, моду, догляд за собою, читати, малювати картини. Щодо мого особистого життя: з моїм чоловіком ми познайомилися 23 роки тому, на дискотеці. Тоді я була ще школяркою і це був мій перший похід із подругами на танці. Спочатку зустрічалися приблизно 5 років, а після — одружилися. Дітей і велику родину я хотіла завжди. Тому одразу з народженням малечі я намагалася створити для своєї родини традиції, щоб діти змогли їх продовжувати у своїх родинах. Як готувати щось смачненьке разом, дивувати сюрпризами, проводити час разом на вихідних. До речі, навіть мій середній син Захар говорить, щоб рецепт свого фірмового борщу я передала його майбутній дружині (Усміхається).

- У вас троє дітей. Це, по суті, ще одна робота — виховувати майбутнє покоління. І, зауважимо, не з простих. Як вдається поєднувати все?

Оскільки вони всі в мене різні, то це не просто. Але хочу сказати, що я не уявляю себе без моїх дітей, без цих щоденних турбот. До того ж мій чоловік Максим також потребує уваги, розуміння без слів, підтримки. Проте із сином Назаром я вже можу порадитися на всі питання, він мій великий помічник і моя підтримка. Саме Назар завжди допомагав мені з донькою Варварою, коли я була у відрядженнях, супроводжував мене в Київ, Харків. Був поруч, коли розпочалася війна. У перші дні повномасштабного вторгнення я одна виїжджала з трьома дітьми, через всю Україну в Польщу. Це були важкі часи. Їхали ми до чоловіка в Канаду, який ще задовго до війни виїхав туди по роботі. Нас і дітей це ще більше об’єднало. Як зараз пам'ятаю, як ми щовечора пили чай, вечеряли й обговорювали те, як у кого пройшов день.

- А як із чоловіком віднайти час одне для одного?

Це наші вечора або вихідні, які проводимо всією родиною. Можемо переглядати фільми, кататися на роликах, пообідати разом.

- Є думка, що пари, у яких обидва партнери працюють, більш рівномірно розподіляють домашні обов'язки. А ви як гадаєте, постійно обговорювати те, хто що має робити — важливо?

Ні, ми не обговорювали цих моментів. Не бачу в цьому сенсу, адже чоловік завжди намагається чимось допомогти. Звісно у кожного є свої маленькі обв’язки, як наприклад прибирати в будинку, покосити газон, приготувати, попрати речі.

- Як знаходити компроміс у непорозуміннях, якщо вони виникають?

Родина — це тяжкий труд та постійна робота над стосунками. У кожного бувають якісь непорозуміння, у нашому випадку ми просто обговорюємо те, як я хотіла б, а як би хотів він. Що конкретно подобається, а що — табу для обох. Тільки так можна зберегти відносини. Оскільки ми різні, але бажання бути разом та прожити все життя є важливішим, ніж якісь життєві проблеми.

- Чи можна сказати, що жіноча та чоловіча мудрість приходять до нас із часом, із віком?

Звісно. Жіноча та чоловіча мудрість приходять до нас із віком, з досвідом, з роботою над помилками та собою. Головне бажання і розуміння бути кращою версією себе у всьому та в стосунках теж.

- Успішна жінка — яка вона для вас? Опишіть, будь ласка.

Успішна жінка — це насамперед красуня, стильна, мудра, розумна в усіх аспектах, життєвих та робочих питаннях. Вона хоче щоденно покращувати себе й мінятися разом зі світом.

- Що вас робить щасливою сьогодні? Можливо, захоплення, час, проведений із родиною чи подорожі?

Мене надихають такі захоплення, як сімейні фотосесії, адже це така насолода потім роздивлятися фотографії біля каміну з чашкою чаю або ароматної кави. Сьогодні я можу сказати, що маю в житті все, про що мріяла — коханого чоловіка, дітей, улюблену роботу. Тільки хочеться миру для всіх людей. Хочеться обійняти старшого сина Назара, який далеко від мене, за 7.000 км у Канаді. Він уже зовсім дорослий, а я досі не встигла насолодитися його присутністю в моєму житті. Але це закон «Сансари» мовить так: діти народжуються, виростають, покидають домівки. Єдине, про що мрію, так це про те, що коли настане наша перемога — відправитися в подорож всією родиною.