Ілона Бальвас-Многолєтня:
«Я обираю рух, любов і
справжнє життя»
„Ілона Бальвас-Многолєтня — дівчина, яка не потребує зайвих титулів. Вона — приклад гармонії сили та ніжності, спорту й материнства, енергії та краси. Молода мама двох синів, активна, стильна, цілеспрямована — її ритм життя захоплює. У цій розмові ми не лише зазирнемо у її щоденну динаміку, а й відкриємо Ілону як дівчину, яка вміє розставляти пріоритети, обирає себе й показує: сучасне материнство може бути красивим, спортивним і натхненним.“
- Ілоно, ви виховуєте двох синів. Що для вас найважливіше в ролі мами — дати, навчити, передати?
Для мене роль мами — це не лише про турботу, а і про силу любові, яка вчить бути собою. Я хочу дати синам відчуття безумовної підтримки, щоб вони знали: як би не склалося, вдома їх завжди чекає тепло і прийняття. Хочу навчити їх бути вільними внутрішньо — мріяти сміливо, думати критично, любити щиро. І водночас бути відповідальними за свої вибори та дії. Навчаю їх не бути ідеальними, бо ідеальність нудна. Краще бути живими, сміливими, з власним почуттям гумору і здоровим апетитом до життя. А ще — передати внутрішній стрижень, гідність. Бо світ змінюється, а людяність, доброта і здатність бути чесним із собою залишаються найважливішим.
- Ви активно займаєтесь спортом. Чи є у вас внутрішній принцип або правило, яке допомагає не втрачати мотивацію?
Я сприймаю спорт, як щоденну практику турботи про себе. Моє правило: не порівнювати себе з іншими, лише із собою вчорашньою. Це дуже звільняє і підтримує мотивацію у власному темпі, без зайвого тиску. Я не чекаю мотивації — я створюю рутину, у якій спорт стає частиною мого ритму життя. Як почистити зуби: просто береш і робиш. Ну й ще порада: купіть красиву спортивну форму — вона теж мотивує.
- Вас часто називають втіленням жіночності. Що для вас означає бути розкішною дівчиною у 2025 році?
Для мене бути розкішною дівчиною у 2025 році — це не про зовнішній блиск, а про внутрішню свободу, енергію і самоіронію. Це коли ти можеш носити шовк або спортивний костюм і відчувати себе однаково красивою. Коли ти вмієш слухати себе, обирати себе й жити не за чужим планом. Розкіш — це бути живою, чесною і щасливою у своїй шкірі. Жіночність для мене — це сила, яка не потребує доказів. А розкіш — це бути собою, не вибачаючись.
- Зараз світ змінюється швидко. Як ви зберігаєте внутрішню стабільність серед інформаційного шуму, виховання дітей і турбот про себе?
Мені допомагає пам’ятати, що справжня стабільність — не зовні, а всередині. Світ завжди буде неспокійним, а моє завдання — бути точкою опори для себе і своїх дітей. Я не прагну ідеального балансу — я прагну бути живою, уважною, чесною з собою. Тиша іноді починається з простого вдиху. Інформаційний шум я вимикаю одним рухом — кнопкою «в авіарежим». Я вчуся фільтрувати інформацію так само, як фільтрую людей — залишаю тільки те, що живить, а не виснажує. А коли дуже все ламається — я йду на своє тренування, бо емоції краще спалювати, ніж прокручувати в голові.
- Яке місце у вашому житті посідає мода? Ви обираєте стиль за настроєм чи за функціональністю?
Я ставлюсь до моди спокійно — для мене це не гонитва, а фон, на якому я вибудовую свій комфорт і настрій. Люблю стильні речі, та мій вибір не визначає тренд — я керуюсь смаком, а не модою. Мій стиль — це відображення мого внутрішнього стану. Якщо зручно, затишно й мені в цьому добре — отже, це моя мода на сьогодні.
- Як ви ставитесь до ідеї «повільного материнства» — коли мама дозволяє собі бути недосконалою?
Я дуже близька до ідеї «повільного материнства». Це про дозвіл бути живою, а не ідеальною. Про те, що мама має право на втому, сумніви, тишу і свої бажання. Мені важливо, щоб мої діти бачили не супергероя, а людину із серцем і почуттями. Бо саме так вони навчаться любити себе і світ без тиску й масок. Повільне материнство — це сміливість. Сміливість не гнатися за шаблонами, не грати роль, а бути поруч — по-справжньому, не ідеально, але щиро. Я вірю, що дітям не потрібна досконала мама. Їм потрібна жива мама — та, що вміє обійняти, помилятись, сміятись і часом нічого не встигати. Але зізнаюся, мені пощастило — поруч зі мною чудова няня, яка допомагає з дітьми. Завдяки цьому я, мабуть, встигаю трохи більше, ніж мами, які справляються самі.
- Чи відчуваєте ви, що ваше тіло стало сильнішим не тільки фізично, а й емоційно, завдяки спорту?
Звісно. Кожне тренування — це як нагадування, що я можу витримати, зібратися, не здатися. Це не тільки про м’язи, це про внутрішню опору, яка залишається з тобою і у тиші, і в шторм. Спорт — це моя психотерапія без слів. Прийшла з поганим настроєм — пішла з прямою спиною і відчуттям, що можу все. Іноді здається, що я прокачую не тіло, а терпіння. І це працює.
- Як часто вам вдається побути наодинці із собою? І що ви любите робити у ці моменти?
Наодинці із собою? О, це міфічна істота, як єдиноріг. Але якщо серйозно — мені достатньо моєї тиші в машині дорогою в місто і назад додому, або просто гарячої ванни зі свічками навколо мене без дитячих «мам!», щоби відновити себе. І в ці моменти я найбільше люблю не робити нічого корисного. Просто трошки бути. І не звітувати нікому, навіть собі.
- Ваша стрічка в Instagram виглядає натхненно. Що для вас — краса у фото: щирість чи естетика?
Між нами кажучи — за щирість я, звісно, «за», але якщо підборіддя зловлено не з того ракурсу — щирість почекає. А взагалі люблю, коли у фото є баланс: трохи правди, трохи естетики й багато душі. Я люблю, коли фото — як тиха історія. Не «глянь, яка я», а «вдихни — ось мій момент».
- Якщо озирнутися назад — яка звичка або принцип найбільше змінила ваше життя?
Найбільше змінила мене звичка обирати себе. Не з егоїзму — з любові. Обирати себе в дрібницях і у важливих рішеннях. Не залишати себе останньою в списку справ. Не зраджувати відчуттям тільки тому, що «так правильно». Це не про те, щоб думати тільки про себе. Це про те, щоб не забувати: я теж важлива. Бо коли я обираю себе — я стаю кращою мамою, подругою, партнеркою. З наповнення, а не з виснаження.
