Бути собою — найсильніший ризик: історія Дмитра Христєва
„Дмитро Христєв з дитинства обирав власний шлях. Ще в школі він знімав відео для TikTok та створював мюзикли, але натрапляв на нерозуміння однолітків і навіть цькування: «Боже, це не чоловіча справа!» — чули він неодноразово. Попри складнощі та непорозуміння з батьками, Дмитро залишався вірним собі. Переїзд з Одеси до Києва відкрив нові можливості: знайомства з блогерами, власниками клінік та крутими людьми допомогли йому перетворити дитячу пристрасть на успішну кар’єру. Сьогодні його аудиторія в TikTok налічує тисячі підписників, а критики, які колись сміялися, тепер кажуть: «Який молодець!»“
- Коли ти зрозумів, що бути собою — це твій головний шлях,незважаючи на критику оточення?
Я зрозумів, що бути собою — це мій головний шлях, у той момент, коли перестав соромитися. Коли вперше по-справжньому дозволив собі обирати себе — не з викликом, не з агресією до світу, а з тихим внутрішнім прийняттям. Раніше я постійно озирався на думку інших: чи правильно я виглядаю, чи достатньо «зручний», чи відповідаю очікуванням. Критика ранила, навіть якщо вона була сказана між іншим. Я намагався підлаштовуватись, згладжувати кути, бути «правильниою» версією себе. І це виснажувало.
Перелом настав поступово. Я почав помічати, що найбільше напруження виникає тоді, коли я зраджую собі — погоджуюсь на те, чого не хочу, мовчу, коли важливо сказати, обираю безпечний варіант замість щирого. Кожен такий компроміс залишав усередині відчуття порожнечі. І навпаки — щоразу, коли я діяв відповідно до своїх цінностей, навіть якщо це викликало нерозуміння чи осуд, мені ставало легше дихати. Наче з плечей спадала невидима вага.
- Що для тебе було найважчим у шкільні роки, коли твої захоплення не сприймали?
Найважчим у шкільні роки для мене було не саме нерозуміння — а відчуття постійної неповаги. Коли твої захоплення знецінюють дорослі, які мали б підтримувати, це болить особливо гостро. Учителі могли дозволити собі іронічні зауваження, публічні коментарі тощо. Здавалося, що все, що не вписується у «правильний» формат, автоматично стає несерйозним. І в якийсь момент я почав сумніватися: може, й справді зі мною щось не так?
Не менш болючим було несприймання з боку батьків. Коли вдома ти не знаходиш розуміння, виникає відчуття самотності навіть серед рідних. Мені хотілося, щоб мене почули — не обов’язково погодилися, а просто дали простір бути собою. Але замість цього я часто чув, що мої інтереси «тимчасові», «неперспективні» або «не принесуть користі». І тоді всередині народжувався внутрішній конфлікт: з одного боку — бажання залишитися вірним собі, з іншого — страх втратити підтримку найближчих.
- Як переїзд з Одеси до Києва вплинув на твоє життя та розвиток у TikTok?
Переїзд став для мене точкою повного перезапуску. Я поїхав у столицю, де мене ніхто не знав. Без старих ярликів, без шкільної історії, без людей, які пам’ятали мене «тим самим хлопцем».
В Одесі я вже мав сформоване оточення, певну репутацію. У Києві ж я опинився серед абсолютно чужих людей. Спочатку це лякало. Було відчуття ніби ти розчиняєшся у великому місті. Але з часом я зрозумів: у цьому й сила.
Саме в Києві я почав по-іншому дивитися на себе і на свій блог. Тут мій блог став інструментом самовираження. Я перестав боятися виглядати «не таким». У столиці зовсім чужі люди почали помічати мене — не тому, що знали мою історію, а тому, що відчували мою енергію. І це було нове відчуття: коли тебе бачать і підтримують ті, хто нічим тобі не зобов’язаний.
- Які знайомства та події допомогли тобі перетворити дитячу пристрасть на професію?
Спочатку це була просто дитяча пристрасть — я знімав і проявлявся, бо мені це подобалося. Але все змінилося, коли мене почали помічати блогери з великою аудиторією, підприємці, власники клінік. Я часто чув фразу: «Ви такий харизматичний».
У якийсь момент я зрозумів — це не просто комплімент, це моя сильна сторона. Так з’явився мій нікнейм в соц.мережах «Harizmatichniy». І саме тоді хобі перетворилося на професію.
- Чи були моменти, коли ти хотів кинути все через непорозуміння чи цькування?
Були і доволі часто, я навіть видалявакаунти, але створював нові і починав з нуля.Але останнім моїм ривком був переїзд до Києва, створення новогоакаунта, підтримка людей.
- Парада для тих, хто боїться бути собою і наражатися на критику оточення.
Моя порада проста: якщо ти боїшся бути собою — значить, саме туди тобі і треба йти.Критикуватимуть завжди. Але коли ти підлаштовуєшся під інших, ти втрачаєш себе. А коли обираєш себе — знаходиш свою силу. Так, це страшно. Так, це може викликати нерозуміння. Але повага починається зсередини.Говорю як Харізматичний: твоя унікальність — це не слабкість, це твій головний актив. Не зменшуй себе, щоб комусь було зручно.
