Анастасія Могилова про руйнування стереотипів і подолання «штучних» перешкод

„Анастасія Могилова — викладачка, професорка та докторка наук, яка досягла професійних вершин у ранньому віці. Вона продовжує надихати своїм прикладом та ділиться багатим досвідом зі студентами. Анастасія поділилася з нами викликами, з якими вона стикалася, своїми мріями та планами на майбутнє.“

- Чи було у вас колись відчуття, що хочеться все кинути та обрати зовсім інший шлях?

Ні, але були моменти емоційного пригнічення, особливо коли я отримувала звання професора. Я стала докторкою наук у 34 роки, що не є типовим для нашої країни. Часто чула, що я «занадто молода» або що «хтось допоміг». Відчувала не лише «палки в колеса», а й «колоди». Однак кинути все не хотіла. Я завжди слідую принципу, що потрібно займатися тим, у чому ти найкращий, а не тим, що тобі подобається. Наприклад, я можу створювати щось у науці, навчати студентів, передавати знання. Коли стикаюся зі штучними перешкодами, то розчаровуюсь через стереотипи, але вірю, що наприкінці все буде добре. Сьогодні я вже не зважаю на такі перешкоди.

- Як та коли ви зрозуміли, що викладання студентам — це найкраща діяльність?

Одразу після закінчення університету. Коли я була студенткою, я добре навчалася, і мені запропонували продовжити навчання в аспірантурі. Це не була моя мрія, а мрія моєї мами, але це виглядало як логічне продовження моїх успіхів в університеті. Я вирішила спробувати, адже завжди можна змінити напрям, якщо щось не підійде.

У 2002 році, коли я вступила до аспірантури, кожен аспірант мав індивідуальний навчальний план. Я завжди перевиконувала його, тому з наступного року мені запропонували викладати на півставки. Викладання йшло гладко, і я відчувала, що це логічне продовження моїх навчань. Готуючись до занять, я намагалася знайти щось нове та цікаве для студентів. Коли бачила їхню зацікавленість та активну участь під час занять, я розуміла, що роблю все правильно. Ця внутрішня впевненість та результати моїх зусиль змусили мене зрозуміти, що викладання — це моє.

- Як ви вважаєте, чи впливає участь у конкурсах краси на самооцінку та загальний психологічний стан?

Звісно! Участь у конкурсах краси впливає на самооцінку та психологічний стан. Коли береш участь у таких заходах, стикаєшся з великою кількістю людей: учасниками, організаторами тощо. Це різні типи поведінки: хтось захоплюється тобою, а хтось може навіть ненавидіти через конкуренцію. Це може як підняти вас, так і зламати.

Якщо ви цілісна особистість, то участь у конкурсах краси стає можливістю збагатити свої знання, світогляд, познайомитися з представниками інших країн та культур. Це дає розуміння, що ви правильно рухаєтесь у житті, і така можливість є подарунком долі. Участь у конкурсах краси допомагає збагачуватися знаннями про інші культури, традиції та людей.

- Чи були ситуації на конкурсах, коли вас дискваліфікували або ви зіткнулися з підводним камінням в оцінюванні?

Жодного разу! Якщо я щось роблю, то завжди на 100%. Ухваливши рішення брати участь у конкурсі краси, я завжди ретельно готуюся. Це включає не лише вдосконалення навичок дефіле, а також вивчення особливостей конкурсу. Я досліджую, що подобається людям у цьому конкурсі, аналізую конкурси минулих років, розумію, як відбувається оцінювання і що треба представити.

Кожен учасник отримує план конкурсу з усіма заходами, тому є можливість підготуватися. У мене ніколи не було дискваліфікацій. Вас можуть дискваліфікувати за нечесну поведінку, але це проблема вашої особистості та сприйняття світу. Я підходила до кожного конкурсу з наміром дізнатися щось нове. Бачила це як подарунок і шанс налагодити зв’язки із жінками з інших країн та завести нових друзів. Важливо мати правильний настрій і відчувати відповідальність.

- Що б ви порадили новачкам, які тільки починають свій шлях у цій сфері?

Приділяйте увагу деталям. Це стосується дефіле, самопрезентації на сцені, правильного побудування виступу. Ваші виступи мають бути конкретними та слід зосереджувати увагу аудиторії на кількох ключових моментах, які представляють вас як особистість. Не покладайтеся на долю, а готуйтеся детально в усіх напрямах. Увага до деталей є ключем до успіху.

- На вашу думку, яким повинен бути педагог сьогодні?

Вчитель повинен бути чесним. Чесно виконувати свою роботу. Викладач — це найважливіша професія, адже всі інші професії походять від учителя. Ми, викладачі, навчаємо кожну дитину, студента, учня обраній спеціальності, тому важливо чесно передавати наші знання. Потрібно добре виконувати свою роботу, цікавитися тим, як учні засвоюють знання. Важливо бути зацікавленими у вихованні нових професіоналів, адже вони будуть відбудовувати та розвивати вашу країну.

- Про що ви мрієте?

Я мрію про процвітання нашої країни. Сподіваюся, що це настане якнайшвидше. Після перемоги нас очікують часи відновлення та реконструкції, які приведуть до процвітання. Я хочу, щоб цей процес відбувся якомога швидше, щоб відбудувати країну й навіть зробити більше.

- Які ваші плани на майбутнє у вашій професійній діяльності?

Я планую перейти до реального сектора економіки. Хочу проводити курси, тренінги та лекції із проблемних питань для підприємців і бізнесменів. Це включає формування стратегії розвитку, оскільки це те, чим я займаюся і що мене цікавить.