Там, де закінчується любов:
як розпізнати аб’юз і вийти з токсичних стосунків
„Токсичні відносини можуть виглядати як кохання, але залишають після себе біль і спустошення. Аб’юз буває не лише фізичним — психологічне насильство часто складніше побачити, а інколи, взагалі, неможливо. Як розпізнати червоні прапори й не загубити себе — розповідає професор психології Олена Горова.“
- Олено, як у психології пояснюють поняття аб’юзу?
Аб’юз — це форма насильства. Ми звикли пов’язувати слово «насильство» тільки з фізичною агресією, але насправді воно буває різним: психологічним, економічним, сексуальним. Аб’юз — це завжди про владу й контроль. Коли одна людина намагається підкорити іншу, позбавити її самостійності, самоствердитись, змусити жити «за її правилами».
- Які ознаки вказують на те, що стосунки стали токсичними?
Перший «дзвіночок» — ви починаєте почуватися винними постійно. Вас переконують, що будь-яка сварка — ваша провина. Друга ознака — контроль: партнер вирішує, з ким вам спілкуватися, як виглядати, куди ходити. Третє — приниження, навіть у жартівливій формі. Якщо поряд із людиною ви втрачаєте впевненість у собі, перестаєте довіряти власним відчуттям і все частіше думаєте «я недостатньо хороша/хороший» — це вже токсичні стосунки. Є багато видів психологічного насильства: газлайтинг, вісхолдинг, пасивна агресія, обезцінювання, ейджинг або ейджизм, неглект, емоційний неглектта інші. Люди інколи не розуміють, що відбувається, я вважаю, необхідно знати саме різновиди, щоб людина могла вчасно розпізнати аб’юз і могла захистити себе.
- Чому люди часто залишаються з аб’юзером, навіть розуміючи, що їм погано?
Тому що аб’юзрідко починається відкрито. Спершу це красиві слова, турбота, захоплення. Людина вірить: «він просто ревнує, бо любить», «вона хвилюється, бо я для неї важливий». Поступово контроль і приниження стають нормою, але жертва вже прив’язана — емоційно чи навіть фінансово. Крім того, аб’юзер часто чергує спалахи агресії з періодами ніжності, і жертва починає сподіватися: «ось тепер він/вона змінився». Це створює замкнене коло, розірвати яке дуже складно. Різноманітні страхи – від «я одна не впораюсь», до «я краще нікого ніколи не знайду».
- Чи можна змінити токсичні стосунки — або єдиний вихід із них це розрив?
Чесно кажучи, у більшості випадків аб’юзивні стосунки змінити складно. Якщо партнер систематично вдається до контролю, приниження чи насильства, найчастіше це буде повторюватися знову і знову. Але є винятки. Якщо людина усвідомлює власну поведінку, визнає, що завдає шкоди, і готова працювати над собою — терапія може допомогти. Індивідуальні сесії з психологом, робота над емоційною регуляцією, а згодом і парна терапія здатні поступово змінити динаміку у парі.
Такі випадки нечасті, адже аб’юзерирідко визнають свою відповідальність. Але якщо є щира готовність обох, якщо у стосунках ще залишилися довіра і повага, токсичний патерн може поступово зникати. Головне — пам’ятати: «лікувати» партнера самотужки неможливо. Змінюватися має саме він або вона, і робити це у професійній терапії. Тож є два сценарії: або один із партнерів не хоче нічого міняти, і тоді найздоровіший вихід — розрив; або ж обидва включаються в роботу, і тоді в пари з’являється шанс побудувати новий формат стосунків без насильства.
- Як підтримати людину, яка перебуває в аб’юзивних відносинах?
Найгірше, що можна зробити, — критикувати чи тиснути: «чому ти досі з ним?». Людина й так відчуває сором і провину. Краще сказати: «Я поруч, коли ти будеш готова». Пропонувати конкретну допомогу — посидіти з дітьми, дати контакти психолога, допомогти знайти житло. Важливо, щоб жертва знала: вона не самотня.
- Які методи терапії допомагають відновитися після токсичного досвіду?
Перше — це психотерапія. Безпечний простір, де можна проговорити все пережите, де тебе не осудять. Часто працюють методи когнітивно-поведінкової терапії, арт-терапія, тілесні практики. Друге — поступове відновлення соціальних зв’язків: друзі, хобі, нові проєкти. І третє — повернення до себе: навчитися знову слухати свої потреби, розрізняти, де «хочу я», а де «від мене вимагають». Це непростий шлях, але він дає свободу.
