Краса по-українськи

11 Вересня 2022
Вікторія Апанасенко

Про те, що наші дівчата найкрасивіші у всьому світі, ми знали завжди. Але війна показала їх ще з іншого боку — непохитними, сильними, сміливими, відважними. Наша гостя з самого початку війни веде активну волонтерську діяльність та допомагає сотням людей. Вона є втіленням справжньої української краси, таланту, розуму та доброго серця. Знайомимо вас з Вікторією Апанасенко, «Міс Всесвіт» - 2022.

Photo: EVA ZHYKHAREVA
Style: ANNA KATRENKO
MUA: IRYNA VESHCHITSKA
Hair: MISHA PRUS
Dress: INLOVE_SALON
Accessories: JUSTACCESSORIES.UA

- Вікторіє, вітаємо вас зі здобуттям титулу найгарнішої українки. Вже скоро ви будете представляти Україну на «Міс Всесвіт» - 2022. Яка ваша головна місія в цьогорічному конкурсі?

Дуже дякую за привітання. Захисні механізми психіки людини влаштовані так, що мають самостійно витіснити страшну інформацію, і врешті решт допомогти адаптуватися до нової реальності. І як би жахливо це не звучало, звикнути до війни. Але не можна звикати до такого страшного сьогодення. Не можна прийняти той факт, що у нашій країні катують і вбивають чоловіків, жінок, дітей. ​​Важко, коли чуєш постійні сирени, вибухи. Не можна закрити очі на те, що ракети попадають у житлові будинки, торгові центри та театри з написом «Діти». Зараз українці ціною власного життя борються за цінності цивілізованого світу і за право жити у вільній, квітучій країні. Моя головна місія на «Міс Всесвіт» — бути голосом українського народу, показати нашу болючу реальність та закликати інші країни підтримати Україну, щоб разом зупинити Росію та її жорстку загарбницьку війну.

- Де застало вас 24 лютого? Пам’ятаєте той день?

Такий день важко забути. Я прокинулась від дзвінка батьків, що були в Чернігові. Почула ті страшні слова, що назавжди закарбувалися в пам‘яті. Тривожну валізу збирала наче в тумані. Здавалось, що ти просто потрапив у сон і ніяк не можеш прокинутись. На той час я тільки прийшла до тями після операції батька і цей страх одразу змінився болем і відчаєм тільки від однієї думки про те, що я можу втратити всіх рідних одночасно. Стрічка новин постійно оновлювалась, а в мене від них стискалось і боліло серце. Хотілось плакати, кричати та вити від болю. Але я розуміла, що маю бути сильною незважаючи ні на що.

- Війна. Скільки асоціацій пробуджує в нас це слово. Скільки болю, страшних згадок викликає воно в наших серцях. Як змінилося ваше життя за останні місяці?

Кардинально. По перше війна подарувала мені чудових людей, які своєю силою, світлом та добротою мотивують рухатись вперед. Навіть якщо страшно, боляче, чи немає сил. Війна показала істинні обличчя, зробила красу потворною і засяяла променями добра у тих, хто ніс в собі цей сердечний скарб завжди. Звичайно, ти все переоцінюєш. Розумієш, все те, що тобі справді потрібне, може поміститись в рюкзак. Найціннішим є не речі, а лише маленькі смс: «Як ти?», «У нас тихо», «Ми живі». Також важливу роль відіграло волонтерство. Коли я відчула, що можу щось фізично робити, почала з іншими волонтерами готувати їжу для ЗСУ та для українців, які потребували допомоги. Також разом з подругою розвозили гуманітарну допомогу у Києві та Київській області. Навіть маленька добра справа може підлікувати поранене серце і душу людини, зробити її життя трішечки кращим.

- Розкажіть, будь ласка, про волонтерство і вашу роль у ньому.

З початку квітня я почала працювати волонтером у ресторані NAÏV. Разом з командою ми декілька місяців годували наших бійців смачними стравами й інколи, щоб підняти настрій та бойовий дух, ліпили дуже смачні пиріжки. Паралельно годували бабусь і дідусів. Тоді я, власне, і познайомилась з дівчинкою Тонею; кілька разів бачила, як вона пішки розносить гуманітарну допомогу. Тому довго не вагаючись, вирішила приєднатися до неї. Так ми допомогли вже більш як 200 сім‘ям.

- Про що мрієте сьогодні?

Я мрію про перемогу України. ​​Я мрію про те, щоб повернулись наші люди додому, а діти змогли знову побачити своїх батьків, які боронять нашу країну. Щоб жодна крапля крові не впала на нашій землі. Я хочу бачити щасливі посмішки, а не сльози розпачу. Вірю, що мої бажання і бажання кожного українця вже скоро здійсняться.

@crystal.viktoria