Наново знайти себе: шлях українки в Кремнієвій долині

„Олена Гвоздь — Senior Sales Executive у технологічній компанії Кремнієвої долини, магістр психології та трансформаційний коуч, засновниця SoulFlow Coaching. Майже десять років тому вона поїхала з України до США без фінансової опори та чіткого плану. Сьогодні Олена поєднує успішну кар’єру в tech-індустрії з роботою, що допомагає жінкам проходити глибокі внутрішні трансформації та знаходити себе заново.“

- Коли ви вперше відчули, що Америка може стати для вас не просто новою країною, а новим життям?

Вперше я приїхала до Америки у 19 років — за програмою Work and Travel. Міннесота мене зовсім не вразила, зате Нью-Йорк і Чикаго — так. Але серце тягнулося додому: до Києва, до університету Шевченка, до свого майбутнього. Потім прийшла революція, війна на Донбасі. Загинув мій дуже близький друг. Я — емпат, і перебувати в цьому всьому, проживати чужий біль як свій власний — було нестерпно. Паралельно я працювала у Hilton Kyiv, керувала командою, швидко росла. Але всередині щось надламувалося. Згодом з’явилася нова можливість — контракт Hilton у Грузії. Я поїхала, попрацювала там, трохи видихнула. А коли у 2016 році повернулася — зрозуміла, що повертатися до Hilton Kyiv не можу. Емоційно це було понад мої сили. Я зрозуміла, що хочу дозволити собі щось зовсім інше. Квантовий стрибок. Нову книгу, написану з нуля. У 2016-му я просто взяла і переїхала до Америки — без жодних гарантій, без готових можливостей. Просто з вірою, що це — моя нова історія.

- Ви переїхали дуже молодою — у 23 роки. Що було найскладнішим у перші місяці життя в США?

Найскладнішим було — переосмислити себе повністю. Бо я їхала не з порожнього місця: за плечима була керівна посада, команда з 35 людей, міжнародна компанія. Але до Америки я приїхала буквально з 900 доларами в кишені. Без зв’язків, без плану, без подушки безпеки. Перша робота — різдвяні іграшки в торговому центрі, шість тижнів без вихідних. Потім Орландо, Флорида, і зовсім випадкова можливість: продавати медичні девайси на конференціях — лише за комісією. Саме це поклало початок моїй кар’єрі в продажах. Але найглибше вдарило не це. Вдарило усвідомлення: старої мене більше не існує. Тієї, у якої є диплом, статус, перевірені друзі, звичне місто. Тут нікому не було діла до мого університету Шевченка, до мого досвіду в Hilton. Тут я була ніким — і мала будувати свою ідентичність з абсолютного нуля, в чужій культурі, чужій мові, серед чужих людей. І ось там, у Флориді, серед пальм і басейнів, зовні — ідеальна картинка, всередині — я зламалася. Кризис емігранта, кризис ідентичності. Я прокидалася вранці і не розуміла: хто я тепер? чого я хочу? навіщо я тут? Це було боляче.

- Кремнієва долина — середовище високих швидкостей і конкуренції. Як вам вдалося знайти там своє місце?

Це був ще один квантовий стрибок. Після двох із половиною років у Флориді — конференції, медичні девайси, дороги — я в якийсь момент просто зрозуміла: це не розвиток, це деградація. І сіла в машину. 4700 кілометрів з Орландо до Сан-Франциско — і знову з нуля. Знову без зв’язків, без гарантій. Тільки невелика фінансова подушка і бажання більшого.

Перші місяці — робота в одній із компаній у сфері Medical Sales, поки я наполегливо шукала вхід у справжній tech. І мені пощастило: на особистому інтерв’ю я змогла справити враження на майбутнього керівника. Вони дали мені шанс. Так я потрапила до NGINX — талановитого стартапу з неймовірною командою.

І ось тут я вперше зіткнулася з реальністю того, хто я є в цьому середовищі. Навколо мене — люди з Берклі, Стенфорда, Оксфорда. З PhD. З досвідом у Google і Microsoft. Ті, що до 25-30 років вже відкривали стартапи і заробляли мільйони. Білі американські чоловіки, старші за мене на 20-30 років, з потрібними зв’язками, з бездоганною англійською, з грошима за спиною і релевантним досвідом. А я — молода жінка зі Східної Європи, єдина в компанії з акцентом, без американського диплому, без потрібних connections. Університет Шевченка? Досвід у Hilton Kyiv? Тут це нікого не цікавило. Але саме це мене і запалило. Я чітко розуміла: поблажок не буде. Є тільки одне — бажання працювати краще за всіх і рости. І я це зробила. За вісім місяців — перше підвищення. Найкращі результати в команді. Найкращі результати в історії команди. З мене писали шаблони, як треба працювати. Це був просто важкий труд. І тверда віра в те, що я зможу. Так і сталося.

- Які трансформації найчастіше переживають жінки, які приходять до вас на коучинг?

Цікаво, що клієнти з tech-світу — це переважно чоловіки. А жінки, які до мене приходять, — зовсім з іншого світу. Вони не приходять за кар’єрним зростанням чи новими цілями. Вони приходять, коли зламалися. Коли життя розсипається — і вони не знають, з чого починати. Емоційне заціпеніння, нелюбов до себе, токсичні стосунки, дитячі травми, відчуття, що вона — остання у власному списку пріоритетів. Ми будуємо внутрішні опори з нуля. І вони йдуть — вільними, сильними, такими, що нарешті люблять своє життя. Ця робота — моє справжнє покликання. Досить часто я беруся за неї за менші гроші — бо знаю, що можу допомогти комусь повністю трансформувати своє життя. І це цінніше за будь-який гонорар, тому що я виконую своє покликання провідника.

- Чи змінило життя за кордоном ваше розуміння успіху та самореалізації?

Змінило — але чесно кажу: не впевнена, що це сталося саме через еміграцію. Швидше — через трансформацію, через роки внутрішньої роботи і зцілення. Раніше успіх для мене мав дуже чіткий вигляд: гроші, досягнення, атрибути певного способу життя. Кар’єрні сходинки, статус, визнання. Зараз — зовсім інше. Я зрозуміла, що справжня реалізація — це жити у відповідності до своїх цінностей. У кожної людини є п’ять-десять найважливіших для неї речей: любов, здоров’я, свобода, служіння іншим. І щастя — це не досягнення чергової вершини, а вміння збудувати своє життя навколо цих цінностей, а не навколо чужих очікувань і соціальних рамок. Мені знадобилися роки, щоб зрозуміти свої власні цінності. І ще більше — щоб почати жити згідно з ними.

Зараз моя реалізація — у можливості допомагати. Не завжди це коучинг. Іноді це маленькі щоденні дії — для друзів, для близьких, для випадкових людей. І я відчуваю, що є вищі сили, які діють через мене як через канал і роблять ці добрі справи у світі. Я лише провідник.І в цьому — моя найбільша місія. Бути цим каналом добра. Світити своє світло. Просто бути світлом.

- Якщо б ви могли дати одну пораду українській жінці, яка зараз переживає кризу або шукає новий шлях, що б це було?

Перше і найважливіше: те, що ти зараз проживаєш — не назавжди. Криза приходить не для того, щоб зламати. Вона приходить для того, щоб звільнити. В індуїзмі є Шива — бог руйнування. І це руйнування не трагедія, а необхідність. Не можна побудувати нове, не відпустивши старе. Не можна стати новою собою, не скинувши стару шкуру — зі старими переконаннями, старими стосунками, старою версією себе, яка давно вже не твоя. Ми часто чіпляємося за звичне — навіть коли воно нас руйнує. І тоді Всесвіт підштовхує сам. Через біль, через втрату, через те, що здається кінцем світу. Але з часом майже кожна людина озирається і розуміє: це був подарунок. Бо не було б того розставання — не зустріла б кохання свого життя. Не було того краху — не знайшла б себе справжню. Світло і темрява — нероздільні.

Все залежить від того, як ти на це дивишся. Якщо залишаєшся жертвою — страждання тривають. Якщо береш відповідальність і розумієш, що ти творець своєї реальності — криза стає точкою росту. Дякуй за неї. Дякуй за кожен складний день. І тоді трапляються дива.

@lena.gvozd.coach
soulflow-coaching.com
Relationship Coaching Consultation by Olena