На варті вашого здоров'я
„Марина Долганіна: «Складним власним уроком, яке піднесло мені життя, я прийшла до того, що наше здоров'я — це найважливіше, що ми маємо».“
- Марино, скільки років ви вже присвятили нутриціології та health-коучингу? Як прийшли до цього та як усе починалось?
Мій шлях у нутриціологію та health-коучинг переплітається із заміжжям та… не народженням першої дитини. Історія важка для мене, але з неї все почалось, тому не згадати про це я просто не можу. Перенесемся років на 5-6 тому. Коли я була в декретній відпустці, на останніх місяцях вагітності, серцебиття плоду в моєму животі в один момент зупинилося — дитина померла в утробі. Це були важкі часи. Разом із чоловіком ми перебували наче в тумані й тотальному нерозумінні. З того дня почалися питання до лікарів і чисельні обстеження. Усі фахівці розводили руками, казали, що все в нормі й немає нічого, щоб вказувало на ймовірність тромбозу пуповини в ненародженої дитини. Мої сумніви у їхніх словах привели мене до пошуку. Потроху я починаю збирати інформацію про стан свого здоров'я, переглядати аналізи. Й ось тут мені стає вже все зрозуміло. Там виявилася проблема, про яку вже знають у всьому світі, крім тих лікарів, яким я довірилась. Починаю все спочатку. Я консультуюсь із лікарями, але на свій розсуд приймаю рішення приймати чи не приймати ті, чи інші вітаміни, препарати. Бо жоден не був зацікавлений у тому, щоб розв'язати мою проблему. З того моменту пройшло вже більш ніж 5 років. Моєму сину нещодавно виповнилось 5. Шлях, який ми пройшли разом — тернистий та нелегкий. Сьогодні я переконана, що саме мої знання та бажання допомогли розібратись в проблемі й подарувати життя Платону. Він є моїм першим і кращим кейсом. Повертаючись до вашого питання. Проходить час і до мене звертається знайома з проханням проконсультувати щодо аналізів її мами, оскільки, лікарі кажуть, що все добре, утім — не все так прекрасно, як це описують. Згодом дівчина знову повертається, але вже із запитом проконсультувати її та дитину. Я допомогла і їй, і її мамі та малечі. Ось саме тоді я зрозуміла, що хочу бути корисною для людей. До того ж це те, що я люблю, що мене надихає!
- Ваші клієнти — в основному жінки?
Більшість звернень, звісно, від жінок, але я також працюю із чоловіками та дітьми від 1 року. Найефективніше співпраця складається тоді, коли людина сама приходить із запитом, бо зацікавлена в розв'язанні своєї проблеми. Якщо ж дружина змушує чоловіка прийти на обстеження, або донька когось із батьків — я одразу попереджаю, що ефективність такої співпраці нижча. Користь отримує той, хто зацікавлений у результаті.
- З якими запитами до вас звертаються?
Якщо говорити про дитяче здоров’я, то це покращення харчування, особливо в перші роки життя, коли є змога одразу правильно побудувати харчування і закласти здорові харчові звички. Також це проблеми затримки мовлення, відмова від їжі або перебірливість у раціоні, часті захворювання та знижений рівень імунітету. Чоловіки найчастіше за все прагнуть покращити рівень витривалості та бадьорості, нормалізувати вагу, профілактувати серцево-судинні захворювання, покращити травлення. Жінки здебільшого приходять за красою шкіри та волосся, паралельно покращуємо харчові звички, нормалізуємо вагу, повертаємо бадьорість та енергійність, працюємо із циклом, коригуємо образ життя, аби профілактувати утворення кіст у грудях. Для жінки дуже важливий емоційний баланс, якісний сон, збалансоване харчування — це запорука її здоров’я та довголіття. З особливою турботою ставлюсь до підготовки й ведення вагітності — це той період, коли ваші звички впливають, не лише на ваше життя, але й на життя та здоров’я майбутньої дитини, тому дуже важливо підготувати гарний фундамент для подальшого розвитку.
- Питання правильності харчування або набір «правильних» продуктів індивідуальний для кожної людини? Це залежить від статі, віку? Чи можливо таке, що для мене ці продукти — правильні, а для моєї дитини — ні?
Не зважаючи на те, що зовні ми, начебто всі однакові, біохімічно — ми унікальні. У кожної людини є свій набір генів, які можуть у певний час життя працювати по-різному. Це залежить від навколишнього середовища, рівня стресу, образу життя, спадкових чинників. Тому так, правильні харчові продукти індивідуальні для кожної людини й можуть змінюватися в певний період життя. Щоб зрозуміти, що саме вам підходить — потрібно просто прислухатися до свого організму й бути до нього уважним. Якщо після вживання їжі з’являється здуття — значить якийсь із продуктів вам наразі не підходить і його треба на певний час прибрати. Сучасний ритм життя трохи стер межі між чоловіками й жінками, бо жінка може бути залучена до важкої фізичної праці — і тоді її харчування має відповідати цьому навантаженню, у той час, коли чоловік може займатися роботою, яка не потребує значних фізичних вкладень, тому й харчування йому потрібне відповідне. Щодо молодого покоління, то, на жаль, там дійсно потрібні інші продукти та дуже часто вимога «без цукру, глютену й лактози» — це не просто слідування модному тренду, а єдиний шлях хоч трохи поліпшити стан здоров’я.
- Лактозна недостатність — це набута проблема чи генетична?
Це генетична проблема, яка може проявитись у будь-який час. Усе залежить від ресурсу конкретного організму. Аналіз на непереносність лактози показує схильність до засвоєння чи незасвоєння, але на практиці дуже мало людей, кому дійсно йде на користь молочна продукція. Дієвий спосіб діагностики полягає в тому, щоби прибрати з раціону молочні продукти на один місяць. Далі просто спостерігати за самопочуттям. Якщо місяць поспіль, навіть від чашки кави з молоком у вас надуває живіт — швидше за все, молочна продукція більше не ваш друг.
- Чи вірно, якщо часто хочеться солодкого, то це означає, що організму не вистачає поліненасичених жирів? У яких продуктах вони містяться?
Наш організм завжди подає нам сигнали щодо його стану, проблема в тому, що ми не можемо одразу їх розпізнати. Сильний потяг до солодкого може бути через брак корисних жирів. Організму не вистачає ресурсу для енергії та найпростіший шлях її здобути — з’їсти щось солодке. Тоді можна додати в раціон жирну рибу, як-от оселедець, скумбрію, форель, лосось, грецькі або кедрові горіхи, льон, лляна олія, яйця. Саме вони є джерелом поліненасичених жирів. Також потяг до солодощів може бути через дефіцит магнію і хрому. Якщо хочеться солоденького — швидше за все є дефіцит натрію (простої солі). Це часто спостерігається на фоні хронічного стресу й може супроводжуватися набряками, особливо в жінок. Тому треба просто розсмоктувати маленькі шматочки солі доти, допоки вам це буде смачно. До речі, це один із дієвих засобів у разі виникнення мігрені.
- Наостанок: згадаєте про найпоширеніші стереотипи, що стосуються правильного харчування?
Я не вживаю слово «правильний», позаяк харчування має бути корисним, насиченим і збалансованим. А щодо стереотипів, то перше — це те, що потрібно рахувати калорії та сидіти на дієтах. Не виключаю, що для когось це дійсно потрібно, але для більшості звичайних людей — ні. Треба просто зрозуміти основний принцип, за яким формується збалансована тарілка та дотримуватися його. Інший стереотип: здорове харчування — це дорого. Він також не відповідає дійсності. Можна й не корисне купувати дорого. Звісно, буде різниця у вартості, якщо купувати органічні продукти і обирати лише екологічне чи крафтове. Але загалом можна харчуватися на ту ж суму, що людина звикла, просто трохи змістивши фокус на інші продукти. Що дійсно дорожче — так це веганство чи вегетаріанство, особливо, якщо слідкувати за кількістю нутрієнтів. Ну й наостанок: харчування не має значення. Саме так думають люди й помиляються, особливо, коли відчувають результати на собі та своєму здоров’ї. Зміна харчових звичок — процес не швидкий, він вимагає щоденного фокуса уваги, але результати, які людина отримує, залишаються на все життя. Я дуже тішусь, коли до мене приходить жінка, яка раніше снідала за 3 хвилини канапкою з кавою, а через 3 місяці надсилає мені свої фантастичні тарілки зі сніданком і розповідає, що для неї це вже ритуал — снідати повільно, з гарного посуду, інколи під улюблену музику; їжа зранку тепер насичує її не на 1-2 години, а на 4-5, при цьому не виникає бажання перекусити чимось солодким. Ось цього я прагну для своїх клієнтів — навіть через їжу проявляти любов і повагу до себе, ростити в собі здорові харчові звички та піклуватися про своє здоров’я.
