Маргарита Діденко —
світ потребує дорослих!
„У дитинстві більшість із нас не мають жодних сумнівів у власній здатності приймати рішення (звісно, значно краще за батьків), брати на себе відповідальність (навіть не розуміючи її реальний обсяг), відстоювати власну свободу (не думаючи про наслідки). Однак, як тільки життя починає висувати справжні виклики, ця дитяча «готовність» миттєво випаровується... Що це означає і чому так відбувається? У цьому питанні ми вирішили розібратися з Маргаритою Діденко — магістром психології (ступінь підтверджений у Великій Британії), членкинею міжнародної американської асоціації психологів, засновницею жіночої терапевтичної групи «Свобода.Сміливість.Любов».“
- Чому зараз так багато говорять про вихід із дитячої позиції?
Відповідь насправді лежить на поверхні. «Дорослість» уже давно перестала бути особистою справою кожного, а набула рівня країн загалом. Наведу два яскраві приклади. Наприкінці 1970-х років національний парк Піланесберг вирішили заселити слонами. Величезних слонів-самців дуже важко транспортувати, тому перевезли тільки дитинчат. Через декілька років, працівники почали знаходити понівечені туші рідкісних білих носорогів. Виявилось, що банда молодих слонів вийшли з-під контролю, адже синхронно впали в муст — гормональний сплеск. З одного боку, це сигнал про готовність до спарювання; з іншого, свідчить про зростання рівня агресивності — до смертельних сутичок. У природі подібні гормональні сплески в молодняка стримуються присутністю дорослого самця; поступово «правильна поведінка» перетворюється на норму і втрачає «зв’язок» зі станом репродуктивної системи.
Слони в цьому парку виросли без батьків. Їхній єдиний досвід моделювання чоловічої поведінки був отриманий від однолітків. Коли завезли шість великих особин, домінування виявилося настільки сильним, що «підлітки» на декілька годин випали із муста.
Приблизно водночас у центральному парку Нью-Йорка з’явилися подібні (з погляду неконтрольованості) банди підлітків, які нападали на одинаків. Громадяни вимагали більшої присутності поліції, але майже ніхто не задавав питання: «Де їх батьки?». Більшість із цих підлітків виявилися сиротами і просто не мали прикладу для наслідування!
Висновок очевидний: у природі все задумано раціонально. Фізіологія та виховання однаково важливі для всіх видів! Світу потрібні дорослі та батьки. Можна саджати до в’язниці молодь, яка розбушувалася, вбивати або каструвати тварин, але змінити ситуацію може лише наявність ДОРОСЛИХ, приклад яких можна й потрібно наслідувати.
- Яке значення це має для вже дорослих людей?
Коли доросла за паспортом людина лишається в дитячій позиції, вона очікує, що хтось буде розв'язувати її проблеми за неї. Наприклад, коли в жінки не закрита потреба в безпеці, вона буде шукати чоловіка, який би замінив їй батька. Інфантильна знайде «турботливого татуся» і несвідомо буде створювати собі «плетиво обставин» у зовнішньому світі. Подруга образила, на роботі зневажають, сусідка косо дивиться — щоб він постійно її «рятував». Є і інший варіант: вона знаходить «батька, що контролює» — аб'юзер. Перед ним завжди потрібно виправдовуватися, відпрошуватися, брехати, усе що завгодно, аби тільки не отримати покарання… Якщо ця ж жінка не інфантильна, а схильна до домінування, тоді всі сфери життя вона буде знецінювати. І це теж буде мати свої наслідки.
- Як часто до вас звертаються «дорослі діти»?
Я проводжу приблизно 100 сесій на місяць, окрім роботи в групі. Клієнти приходять із дуже різними запитами, проте, майже в кожному кейсі, ми стикаємося з необхідністю подорослішати.
- Невтішна статистика. Що ж із цим робити?
Я б сказала, знаходити баланс: між тим, що ти думаєш, що відчуваєш і що робиш. Я дам читачам «домашнє завдання» — поміркуйте та дайте чесну відповідь: чи вмієте ви брати відповідальність за свій стан, почуття, емоції та вчинки? Чи здатні ви зробити це без шкоди для оточення? Невпевнені? Є над чим працювати? Приходьте. Подолаємо разом.
